Історична довідка

     Територія ради, як адміністративно-територіальної одиниці, та її межі визначаються технічною документацією, виготовленою в 2007  році Кіровоградським філіалом інституту землеустрою УААН, проектом роздержавлення та приватизації земель ВАТ „Промінь”, виданим в 1993 році.

      До території ради входять селище Салькове.  

     Чисельність населення в смт. Салькове складає1625  осіб.

    Салькове - селище міського типу  з  1962 року. Розташоване  селище в південній частині Гайворонського району на відстані відповідно 18 км від районного центру. Площа населеного пункту складає відповідно 2089 га.

     Селище  Салькове   є   адміністративно-територіальним центром   Сальківської селищної    ради.  

     Село  Салькове   виникло   в  кінці   Х/ІІІ століття   і  одержало   назву   від   імені   першого   поселенця   пастуха   Хоми   Салька.  

     Гору,   на  якій  поселився   Хома,   і  нині    жителі  селища    називають   «Хомовою  горою»,   а  другу    частину   старого   села,  яка     була   заселена  на  кінці   Х1Х  століття,  носить   ім’я    першого  забудовника   Трохима -  «Трохимівка».

     Це  помістя    купив  поміщик   А.Підгорський   і  переселив   селян  в  сусідні  села   Могильне  і  Завалля,   а   землі    Салькове    став   здавати  орендарям.

     Згідно    історичних   даних   в  селі  Салькове  не   було  жодного   селянина   поміщика    А.Підгорського,   сповістив Подольський список 29   березня  1858 року,  -  а  всі   жителі   села   Салькове  були   по  суті    одно осібниками,  люди  вільні,   які  наймали  у   поміщика   Підгорського    землю  та  обробляли  її.   На  той  час   на  території   Салькове  проживало    311  осіб.

     Положення  цих   вільних   людей,  з  кожним  роком  погіршувалося,   зростала  орендна  плата,   люди  змушенні    були  займатися   чумакуванням:  до  Одеси  возили   пшеницю,   а  звідти   сіль   і  рибу.     

     Враховуючи    дешеву  робочу  силу    в    1897  році  в  селі  Салькове  поміщик  А.Підгорський   почав    будувати   цукровий  завод.    На  будівництво    цукрового    заводу   йшли   працювати   бідні  і  обездолені   селяни.

       Із    закінченням    в    1899 р.  будівництва    заводу   вони   стали   його   сезонними   робітниками.   Завод    був  розрахований   на  переробку  в  сутки   28800  пудів   цукрових   буряків,    землевласники   збільшували   площу  посівів  під   цукровий     буряк,   вирощування  якого  стало   вигідною  і  дохідною  для  них   справою.

     Для   удосконалення   виробничо – технічної  бази   заводу.   Перший  електрострум  дала   Сальківська  Бугес  в   1924 р.  не  лише  завод,   а  й  село  були  електризовані.   В  1931   році    введено  в  експлуатацію   вісімнадцять  кілометрів   залізничної  колії  до  села  Березовка,  якою   доставляли  цукрові   буряки  в  завод  з  Березовського  буряк пункту.

      До  1917  року  в  с.Салькове   була  церковно- приходська  школа,   в  якій  навчалося    30   учнів.   Першим  учителем   був  Праворський   Микола   Іванович.

      Ні  клубу,   ні    культурно – освітніх   установ   не  було.   Газети    одержували 

     20   чоловік,  лише  одна  людина  мала   вищу  освіту -  Заблюдовський,   який   працював головним  інженером    Сальківського   цукрового   заводу.   Приватники   тримали 2   магазини  (лавки), де  продавали   продукти  харчування   та  інші  побутові речі.

     Трудове  селянство   села  в   1929  р.   об’єдналося  в  товариства  по  совмістному   обробітку  землі   «Червона  зірка»   ( голова   Палькевич  Михайло   Матвійович),  «Тракторна  колона» ( голова  Левіцький   Павло   Васильович),  а  в  наступному  році  було    організовано      сільськогосподарську  артіль «Парижська  комуна».

      29   липня  1941 року  с. Салькове  окупували   німецькі  війська.

     Із    червня   місяця   1942 р.  в  Сальківському   цукровому   заводі   на  території  села   організувались  підпільна    група,  яка    поступово  зростала,   активізувала    свої   дії,   яка була  зв’язана   із  партизанським    загоном   «Буревісник»,   місце   розташування  якого  були  «Савранські  ліси». 

       Батьківщина   високо   відзначила  учасників  Сальківського   підпілля,  хто  залишився  в  живих, нагородивши  їх   урядовими   нагородами: 

Медаллю «За відвагу»

     Левіцького   Юхима   Івановича

 

Медаллю «За військові заслуги»:

Брезіцьку    Віру   Василівну;

Грабовського  Івана   Микитовича;

Гумінського  Олександра   Васильовича;

Зелінського  Феофана   Єфремовича;

Рачинського   Євгена   Васильовича;

Рачинську  Палажку   Петрівну;

Ростецького   Володимира   Антоновича;

Сюльського  Семена  Івановича.

 

       В  ніч  з  13  на  14   березня  1944  року   війська   другого  Українського   фронту  звільнили   с.  Салькове   від   німецьких   окупантів.

      Після    воєнні  роки  населення   взялося   за  відбудову    зруйнованого    господарства.   Уже  в  сезон  цукроваріння   1944 р.   цукрозавод   щодоби  переробляв  по   3605 цнт.  буряків.

      З  року   в  рік   зростало   і  міцніло    сільське   господарство   селища,   даючи  великі   врожаї    цукрових  буряків.    Линула   слава    по  всій  Кіровоградщині  про  трудівників   Салькове.   Здобута  вона   розумом,  руками   всього  колективу.   Застосовуючи  передову  агротехніку,   сповна   використовуючи  потужність  наявних   машин  в   1950 р.   зібрано   пшениці  -  27 цнт. з  1 га.;  цукрових  буряків – 321 цнт. з  1 га.   

      В  мальовничому   парку   Сальківській  цукровий  завод   побудував   клуб  на   350   місць,  на  сцені  якого  виступали  аматори,   та   артисти   Кіровоградського, Донецького,   Київського та  інших   театрів.  

      В  селищі    проживали  та  працювали    Герой Радянського Союзу -   Верховський  Е.Ф. -  директор Сальківського  цукрокомбінату;    Герой Радянського Союзу   Пономарчук С.Т. –  завідуючий  упаковочної  Сальківського   цукрокомбінату;   Герой Соціалістичної праці   -   Повідало П.К. – механік Сальківського відділу радгоспу.

      Всі працездатні мешканці села були забезпечені роботою та стабільною платнею.

     Сальківчани   були активними учасниками художньої самодіяльності: працював хор, танцювальний ансамбль, агіткультбригада, драмгурток, на стадіоні  проводилися   футбольні матчі,  та  інші   змагання.

САЛЬКОВЕ   –
колиска талантів, батьківщина багатьох відомих і знаних на весь світ людей: 

  • Аркуша  Юрій   Васильович  1947 р. н. – доктор  фізико – математичних   наук,  професор     Харківського  державного   університету; 
  • Верховський    Євгеній   Федорович – Герой  Радянського   Союзу;  
  • Дронг   Іван  Йосипович   1907 р.н. – двічі    лауреат  Державної  премії   СРСР,  професор; 
  • Заблудовський  Павло   Юхимович 1894 р.н. – історик   медицини,  доктор   медичних   наук,  професор;  
  • Зелінський  Анатолій   Феофанович 1926 р.н. – доктор  юридичних   наук,  професор;
  • Повідало   Петро   Карпович  1924 р.н. -  Герой   Соціалістичної   Праці;
  • Пономарчук   Семен   Трохимович  1922 р.н.  -  Герой  Радянського   Союзу;
  • Пономарчук   Валерій  Семенович  1948 р.н.   –  віце   президент  суспільства  офтальмологів  України,  професор,   доктор  медичних  наук,  експерт  ДАК України,  керівник функціонально-діагностичного   офтальмологічного   центру, науковий   співробітник   Інституту   очних  хвороб   імені  В,П.Філатова   АМН  України;
  • Пономарчук    Володимир  Семенович  1950 р.н. – кандидат   медичних   наук,  лікар  кардіо-реаніматор  вищої  категорії;
  • Яворський   Ігор    Юрійович  1966 р.н. – член   Національної  Спілки  журналістів  України

      Всі вони - вихідці з селища Салькове.

     Зараз   на території ради функціонують: Сальківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст., селищний Будинок культури, Сальківська лікарська амбулаторія, дошкільний заклад "Ромашка",  ТОВ "Сальковська  зоря", СФГ "Сальківське",  ФГ "Валіна", дев’ять торгівельних точок, церква   Безсеребреників "Косьми  та  Деміана", ТОВ "Чарнокіт"  будує гірничо – щебеневий комбінат.

       Центральні дороги населених пунктів асфальтовано, інші вулиці селища  - з твердим покриттям, проводиться освітлення вулиць в нічний час.
Загальна площа території селищної  ради складає 2089 га, проживає на території ради 1625 осіб. У ЗОШ І-ІІІ ст. навчається  166 дітей.

       Землі   резервного   фонду   складають 217,0 га,    землі запасу – 108,0 га,   водного фонду – 2,54 га,    землі   лісових  насаджень – 45,23 га.
В основному землі – чорноземи реградовані.

 

____________________